Небіблійний судовий процес
Зміст
Судовий процес, за рішенням якого свідки Єгови виключають особу, відхиляється від біблійних принципів у кількох областях.
Причини, не згадані в Біблії
Повинна бути чітка біблійна причина для виключення зі збору, і Іван дорікав Діотрефу за намагання вигнати людей зі збору без потреби в 3 Івана 9-10.
Біблійні письменники Павло та Іван, обговорюючи уникання, обмежуються лише наступними областями: блуд, жадібність, ідолопоклонство, лихословство, пияцтво, здирництво та ті, хто не залишається в ученні Христа. Об’явлення 21:8 (1 Кор. 6:9? – прим. перекл.) не стосується уникання, але з натяжкою, воно може додати в цей список ще розпусників, також чоловіків, яких утримують для неприродних цілей, чоловіків, які сплять з чоловіками, злодіїв, боягузів, тих, хто не має віри, мерзенних через свою нечистоту, вбивць, тих, хто займається спіритизмом, і обманщиків. Цей перелік мав би бути вичерпним набором причин, через які когось можуть вилучити зі збору. Довгий список правопорушень від Вартової башти включає ряд практик, щодо яких уникання ніколи не згадувалося, наприклад використання крові. Однак Вартова башта йде ще далі. Звичайні вчинки, які ніколи не називалися в Біблії гріхами, стали підставою для виключення. До таких належать:
- Оральний і анальний секс
- Азартні ігри – поширені історично, наприклад, кидання жеребка на одяг Ісуса
- Вживання таких наркотиків, як марихуана, що широко вживалися в першому столітті
- Святкування свят – у Римлян 14:1-18 конкретно говориться не судити нікого за дотримання днів
Якби Єгова хотів, щоб його послідовники уникали тих, хто займається цими звичайними вчинками, Біблія чітко говорила б про це. Чи має Товариство встановлювати нові причини для виключення, окрім порушень, що згадуються в Біблії? Певно, що ні! Ісус засудив фарисеїв за те, що вони створили тисячі законів для кожної ситуації, а не пропагували Божі принципи та розуміння значення милосердя. Коли фарисей висловив здивування, чому Ісус не робить ритуального вмивання перед обідом, то Ісус йому на це дуже суворо докорив.
«Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м’яти, рути і всіх інших садових рослин, але нехтуєте справедливістю і любов’ю до Бога!» (див. також Матвія 12:1-10)
Луки 11:42
«Та якби ви зрозуміли, що означають слова: “Я хочу милосердя, а не жертви”, то не засуджували б невинних.»
Матвія 12:7
Якби Бог говорив безпосередньо до Керівного органу, як робив це з апостолами, і його члени були б непомильними, тоді цей Керівний орган міг би мати повноваження додавати щось до Писань. Як вони самі визнають, це не так. Керівний орган не є безпомилковим і не є натхненний Богом, щоб писати додаткові правила, яких немає в Біблії. З цієї причини список має ґрунтуватися чітко на Писаннях.
Продовжують запроваджуватися інші правила, наприклад Вартова башта 2006, 15 липня стор. 29-31 пояснила, що наявність «грубої нечистоти» та «нечистоти з ненаситністю» дозволяє іноді застосовувати виключення за інтенсивні сексуальні ласки, сексуальні телефонні дзвінки та перегляд порнографії.
За зачиненими дверима
Приймаючи рішення про виключення особи, старійшини утворюють «судовий комітет», щоб зустрітися з грішником. Це робиться конфіденційно, і порушнику забороняється брати з собою посторонню людину, адвоката або записуючий пристрій.
«Слухайте лише тих свідків, які розповідають факти, що стосуються звинувачення. Особі, яка хоче просто розповісти про вдачу або особистість звинуваченого, не потрібно дозволяти цього. Свідкам не треба чути подробиці справи чи показання інших свідків. На слухання не допускаються сторонні особи для моральної підтримки. На розгляд справи ніхто не повинен приносити пристроїв для звукозапису.»
Пасіть Божу отару (2010) с.90
Цей порядок провадження, що нагадує інквізицію, створює умови для зловживань.
«Не можу передати, наскільки це ображає і принижує жінку, сидіти перед трьома чоловіками (одного з яких я знала все своє життя) і детально описувати, що я зробила грішного в сексуальному плані.»
З електронного листа читачки сайту
Поняття «судовий комітет» не зустрічається в Біблії, а його суть суперечить біблійному керівництву. І ізраїльтяни, і ранньохристиянські збори залишали справи відкритими для звичайних людей. Замість того, щоб робити це за зачиненими дверима, лише перед старійшинами, ізраїльтяни вирішували справи біля міських воріт, щоб можна було чесно обговорити аргументи в присутності глядачів, або перед християнським збором. Це вберігало від несправедливості, яка могла скоїтися перед малими закритими радами старійшин.
«Біблійні закони й історія показують, що злочинні справи приносили перед старшими при міських брамах, особливо коли заходила якась суперечка, як-от коли образник не хотів признати, що згрішив проти когось, а також коли злочин міг мати серйозний вплив на ціле суспільство або піддати його небезпеці.»
Вартова башта 1978 р. 1 березня стор.10
«Оскільки місцевий суд розташовувався біля міських воріт, то навіть не виникало питання про те, чи процес є публічним! (Втор. 16:18-20) Безсумнівно, публічні судові процеси допомогли вплинути на суддів, сприяючи їх обережності та справедливості, якостям, які іноді зникають під час таємних слухань у зоряній палаті.»
Пробудись (англ.) 1981 22 січня стор.17
В Матвія 18:17, Ісус наказав, щоб невирішені провини відносили до «збору», а не до вибраного комітету керівників збору. Саме так спочатку і проводили розгляд проступків. Як обговорювалося вище, розпорядок щодо судових комітетів був запроваджений лише з 1944 року президентом Норром.
Причини приховано
Коли особу виключали або публічно виголошували докір, громада мала знати чому. Павло відкрито сказав збору про неправильну поведінку Петра, Гіменея, Олександра та Діотрефа. Щоб уникнути юридичних проблем, Товариство не дотримується цієї поради з Біблії. Оголошення про виключення або відречення повинно мати наступний визначений зміст:
«[Ім’я особи] більше не є свідком Єгови.»
Організовані, щоб виконувати волю Єгови (2005) с.151
Швидкість процесу
У Біблії не згадується термін, протягом якого має відбуватися судовий процес. Це вказує на те, що може знадобитися досить тривалий період часу;
«Брати, навіть якщо людина ступить на хибний шлях і не усвідомить цього, ви, духовно зрілі, намагайтесь виправити її в дусі лагідності. Але пильнуйте за собою, щоб і вам не спокуситися.»
Галатів 6:1
Виправлення брата може зайняти чимало часу. Якщо людина залежна від певних звичок або у неї є сумніви щодо вчення, для подолання цього можуть знадобитися місяці зусиль. Однак у багатьох випадках, коли свідок Єгови зізнається або інша особа повідомляє про його діяльність старійшинам, його виключають протягом кількох тижнів. Крім того, якщо процес має на меті виправити когось, то зрозуміло, що в такому разі порушника не буде виключено зі збору, якщо він виправиться і покине свій шлях, – наприклад, після того, як він прийняв переливання крові або вчинив перелюб. Проте переважно на практиці в цих випадках відбувається автоматичне відречення або з великою ймовірністю виключають зі збору.
Покарання
Уникання мало використовуватися для виправлення грішника або для захисту збору. Однак воно регулярно використовується в якості покарання. Коли людина зізнається у неправильних вчинках, які вона чинила і вже припинила багато років тому, її часто виключають за неправильну поведінку – очевидно, це робиться для покарання.
Надмірна суворість
Перегляд книги Проникливість у суть Святого Письма, том 1 (англ.) стор.788, стаття “Виганяння” показує, що багато віршів з Писань, які стосуються виключення, обговорюють надання допомоги чи докору особі.
«Коли ж хтось і завдав комусь смутку, то не мені — не хотів би перебільшувати, але певною мірою всім вам. Йому достатньо докору, який він отримав від більшості братів. Тепер же вам ліпше з готовністю простити й потішити цього чоловіка, щоб його не охопив надмірний смуток. Тож настійно вас заохочую: запевніть його у своїй любові.»
2 Коринтян 2:5-8
Люди можуть бути настільки травмованими через їхнє виключення, що багато з них мають суїцидальні думки і вчиняють самогубство. Часто вони страждають через посттравматичний шок. Сувора позиція Вартової башти має зворотній вплив. Виключення зі збору багато для кого стало каталізатором сумнівів, чи Вартова башта дійсно є правдивою релігією. Травмуючий досвід виключення та зусилля, пов’язані з поновленням у зборі, змусили цих людей вести дослідження за межами публікацій Вартової башти і прийти до висновку, що вона не є тим шляхом, який обрав Бог.
У багатьох релігіях, коли хтось більше в них не вірить або чинить гріх, то такі люди прагнутимуть віддалятися від Церкви та спілкуватися з однодумцями за її межами. Саме так відбувається з неохрещеними молодими Свідками: з часом вони покидають релігію, як правило, в підлітковому віці. Більшість із тих, хто не дотримується вказівок Вартової башти або не вірить, що це Істина, перестають ходити на зібрання. Однак виключення є своєрідною пасткою, яка змушує охрещених Свідків, у тому числі й колись мене, роками витрачати час на відвідування зібрань, вже переставши вірити й не дотримуючись розпорядків Вартової башти. Це роблять для того, щоб уникнути виключення і не допустити, аби члени родини перестали з тобою спілкуватися. Підштовхуючи людей залишатися та вести подвійне життя, виключення, можливо, призводить до того, що більше віруючих піддаються їх впливу, ніж якщо б грішників заохочувати віддалятися геть.
Фарисейство
Оскільки слово “виключення” не зустрічається в Писаннях, то Біблія. Переклад нового світу з примітками (англ.) «Покажчик біблійних слів» спрямовує читача до терміну «вигнаний».
«ВИКЛЮЧАТИ (-НИЙ). Дивіться ВИГАНЯТИ, ВИГНАНИЙ»
Rbi8 стор.1507
Під словом «Вигнаний» знаходяться наступні біблійні вірші:
«ВИГНАНИЙ,
Rbi8 стор.1510
Івана 9:22 в. з синагоги
Івана 12:42 не бути в. з синагоги»
Обидва посилання стосуються звичаю фарисеїв виганяти людей із синагоги.
«А сказали вони це тому, що боялися юдеїв, бо юдеї змовилися відлучати від синагоги кожного, хто ви́знає Ісуса Христом.»
Івана 9:22
Найближчий біблійний приклад, який Вартова башта може знайти для терміну виключення, — це той, який подали фарисеї.
Ненависть
Настанова Вартової башти, яка вимагає, щоб віруючі ненавиділи відступника, суперечить християнським прикладам.
«Зобов’язання ненавидіти беззаконня також стосується всієї діяльності, що проводиться відступниками. Наше ставлення до відступництва повинно бути таким, як у Давида, який заявив: “Ненавиджу Твоїх ненависників, Господи…”»
Вартова башта 1992, 15 липня стор.12 «Христос зненавидів беззаконня — а ви?»
«Відступництво — це фактично бунт проти Єгови. Деякі відступники заявляють, що знають Бога і служать йому, але вони відкидають вчення і вимоги, викладені в його Слові. Інші твердять, що вірять у записане в Біблії, але вони відкидають організацію Єгови й енергійно пробують перешкоджати її праці. Коли вони свідомо вибрали таке зло після того, як дізнались про те, що є правильним, коли зло стає таким закоренілим, що вже є невід’ємною частиною їхньої натури, тоді християни повинні ненавидіти (в біблійному розумінні цього слова) тих, хто так міцно прив’язався до зла. Правдиві християни поділяють ставлення Єгови до таких відступників, вони не проявляють інтересу до їхніх ідей. Навпаки, вони «гидують» тими, хто зробив себе ворогом Єгови, але залишають помсту Єгові.»
Вартова башта 1 жовтня 1993 с.19
«Тих, котрі ненавидять Бога та його народ, слід ненавидіти, але це не означає, що ми скористаємося будь-якою нагодою, щоб завдати їм фізичної шкоди в дусі злоби чи недоброзичливості, бо і злоба, і недоброзичливість належать Дияволу, тоді як чиста ненависть – ні. Ми повинні ненавидіти в правдивому розумінні слова, тобто ставитися з крайньою і активною огидою, вважати бридкими, огидними, нечистими, відчувати відразу. Безперечно, будь-який ненависник Бога не достойний життя на його прекрасній землі. Земля звільниться від злих, і нам не потрібно буде навіть поворухнути пальцем, щоб завдати їм фізичної шкоди, бо Бог подбає про це, але ми повинні мати правильний погляд на цих ворогів. Його ім’я означає відплату ворогам.»
Вартова башта (англ.) 1952 1 жовтня стор.599
Ісус і Павло обоє казали, що ми повинні не ненавидіти, а любити своїх ворогів. Це потрібно застосовувати навіть тоді, коли хтось нападає на нашу віру та спосіб життя.
«А я вам кажу: не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів. Так ви станете синами вашого небесного Батька, адже він наказує сонцю своєму сходити над людьми добрими і поганими та посилає дощ на праведних і неправедних.»
Матвія 5:44-45
«Нікому не віддавайте злом за зло. Беріть до уваги те, що всі люди вважають добром. Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми. Любі, не мстіться самі за себе, а дайте місце гніву Божому, бо написано: «“Помста моя, я відплачу”,— говорить Єгова». Тож, «якщо твій ворог голодний, нагодуй його, а якщо він спраглий, дай напитися. Адже так ти будеш згортати йому на голову розжарене вугілля». Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром.»
Римлян 12:17-21
Обговорюючи людину, яка спокусилася відступництвом, Павло сказав у 2 Фессалонікійців 3:15 «Проте не дивіться на нього як на ворога, а продовжуйте наставляти як брата.»
Говорячи про те, що для вічного життя необхідно любити свого ближнього, як самого себе, Ісус використав ілюстрацію про милосердного самарянина, щоб пояснити, хто є ближнім (Луки 10:25-37). Євреї вважали самарян відступниками від єврейської релігії, проте Ісус каже, що наша любов повинна охоплювати і цих людей.
Хрещені без розуміння
З 1985 року ввели другу обітницю хрещення для свідків Єгови:
«(2) Чи розумієш ти, що через присвячення і хрещення ти покажеш, що став Свідком Єгови і належиш до Божої організації, керованої його духом?»
Вартова башта (англ.) 1985 1 червня стор.30
Під час хрещення людина присвячує себе організації Вартової башти, незважаючи на те, що слово «організація» ніде не зустрічається в Біблії. Мало хто усвідомлює, що вони присвятили Організації своє інтимне життя, вибір роботи і стосунки з родиною та друзями, що триватимуть все життя. Такі терміни, як зборове врядування Свідків Єгови, ніколи не використовуються у публікаціях Вартової башти, що видаються для громадськості, але ці поняття використовуються в конфіденційних листах до філіалів і старійшин. Чи охрестилося б стільки людей, якби вони усвідомлювали, що вони хрестилися не лише для Єгови, Ісуса та Святого Духа, але й для церковного уряду, який має право вводити будь-які правила в будь-який час?
Коли особа охрещується, дуже мало хто з таких знає щось про правдиву історію цієї релігії. Жодна людина, яка охрестилася, не має уявлення про повний список речей, за які її можуть виключити, оскільки цей список недоступний, і багато з цих підстав чітко не зазначені в Біблії. Більшість з причин для виключення розкидані поміж різних публікацій Вартової башти, але тим, хто недавно зацікавився, рідко все це показують. Також, публікації Вартової башти не містять єдиного повного списку причин для виключення. Навіть люди, впродовж років залучені в діяльність організації, зазвичай не знають їх всіх. Щодо виключення, у книзі Пильнуйте себе та всієї отари (англ.) на сторінці 101 зазначається, що старійшини повинні діяти «згідно з останніми заявами Товариства».
Доступ до книги Пильнуйте себе та всієї отари та листів Товариства мають лише старійшини. У 2010 році було випущено оновлену книгу для старійшин – Пасіть Божу отару. Сім з її дванадцяти розділів присвячені виключенню. А Лист до старійшин (англ.) від 7 жовтня 2010 року демонструє, наскільки таємною є ця книга, коли вказує, що жінкам заборонено переплітати цю книгу навіть під наглядом:
«Немає заперечень, якщо старійшина особисто переплете або заламінує свій підручник або зробить це для інших старійшин. Якщо у нього працює інший охрещений брат, який сам не є старійшиною, то цей старійшина повинен спостерігати за виконанням роботи. Стороннім працівникам, невіруючим або сестрам не дозволяється виконувати цю роботу. Матеріал у книзі конфіденційний, і конфіденційності необхідно дотримуватися.»
Лист до старійшин (англ.) від 7 жовтня 2010 року
так само, Лист до старійшин (англ.) від 23 серпня 2010 року говорить:
«Інформація призначена для використання лише старійшинами, і інші особи не повинні мати жодної можливості прочитати цю інформацію.»
Лист до старійшин (англ.) від 23 серпня 2010 року
Навіть старійшини не знають вказівок для всіх ситуацій, оскільки плани дій для складніших випадків обговорюються в листах, які надсилаються прямо до філіалів у Бетелях. Більшість людей хрестилися, не знаючи, що ці книги й листи взагалі існують, не кажучи вже про їх зміст.
Скільки Ісус надав апостолам інформації, якою б заборонив їм ділитися з кимось іншим? Релігія, яка виключає та потім уникає осіб, має бути прозорою та забезпечувати повний доступ до змісту цих правил, перед тим, як залучати до себе нову особу, а не приховувати таку інформацію навіть від давніх віруючих.
Неповнолітні
Особливо непокоїть, що Вартова башта заохочує дітей, які виховуються в сім’ях свідків Єгови, охрещуватися, ще будучи неповнолітніми. Навіть дитина, що не досягла підліткового віку, може охреститися і до кінця свого життя підпорядковуватися принципу про виключення.
«Влітку 1946 року я охрестилася на міжнародному конгресі у Клівленді (Огайо). Хоча мені було тільки шість років, я вирішила виконати своє присвячення Єгові. Тим літом я вперше служила піонеркою.»
Вартова башта 1992 р. 1 березня с.27
Хрещення як свідка Єгови є зобов’язувальним усним договором із Товариством Вартової Башти, і тому хрещення неповнолітніх є неправильним з юридичної та біблійної точки зору. У Біблії ніколи не згадується хрещення неповнолітнього. Ісус не охрещувався, поки йому не виповнилося 30 років, що вважалося віком, коли людина стає дорослою. Коли Корнелій та його сім’я охрестилися, там не говорилося про хрещення також неповнолітніх, і немає жодних біблійних свідчень про хрещення будь-яких дітей чи підлітків. Знання та уявлення дитини різко змінюються між підлітковим віком і двадцятьма роками, і мозок ще продовжує розвиватися приблизно до 25 років. З цієї причини закони захищають права неповнолітніх і містять настанови про заборону на укладання контрактів, вживання алкоголю, голосування, вступу в армію чи шлюбу.
Якщо охрещений неповнолітній вирішить, що він більше не хоче бути відомим як свідок Єгови, його можуть виключити. Як тільки це станеться, підліток не зможе вільно спілкуватися з родиною чи друзями, можливо, до кінця свого життя!
«Коли охрещений неповнолітній втягується у гріхи, які загрожують чистоті збору, призначений комітет повинен зустрітися з такою особою так само, як і з будь-яким іншим членом збору.»
Пильнуйте себе та всієї отари (англ.) с.98
Сім’я
Новий Завіт ніколи спеціально не поширює уникання на найближчих членів сім’ї. Швидше, Павло говорить в 1 Тимофія 5:8 наступне:
«Без сумніву, якщо хтось не піклується про своїх, особливо про членів сім’ї, той зрікся віри і гірший, ніж невіруючий.»
1 Тимофія 5:8
Те, що свідків Єгови змушують уникати власних батьків, дітей, братів і сестер має бути доказом для всіх, що їхня релігія є небезпечною.
Колишній Свідок Єгови згадує:
«Мені сказали, що я не можу розмовляти зі своєю власною дочкою через гріхи, за які її виключили, обґрунтувавши це ідіотським припущенням, що я нібито недостатньо зрілий, щоб протистояти потенційній важкості її гріховного життя, і потребую захисту. Заради Бога — вона ж просто займалася сексом, не будучи в шлюбі — не більше і не менше. Вона не становила небезпеки ні для мене, ні для моєї цілісності. А я був її батьком, до якого вона могла звертатися в скрутний час. У той момент, коли їй потрібна була найбільша підтримка, щоб подолати “звичайне людське підліткове сум’яття і надлишок гормонів”, я повинен був ставитися до неї так, ніби вона “мертва”.»
Порядок відновлення в організації
У притчі про блудного сина Ісус описав образ любові Батька до нас, яку ми повинні виявляти і один одному (Луки 15:11—32). Наймолодша дитина з багатої родини роками розтринькувала спадок, живучи життям, пов’язаним із численними безчесними гріхами. Ісус показав, що незважаючи на це старий батько, побачивши сина, який повертається додому, побіг до своєї дитини з розпростертими обіймами. Він не чекав, ставлячи під сумнів теперішні вчинки сина, не намагався перевірити його мотиви і наявність у нього покаяння, а також не призначив своєму синові період з нижчим статусом в якості покарання.
Ніде в Біблії не обговорюється детально процес відновлення, ані часові терміни, в які може наступити відновлення. Павло просто сказав, що людину, яка є кривдником, слід уникати. Коли ця особа більше не займається гріховними вчинками, вже немає причин уникати її. Проте Вартова башта вимагає офіційного процесу відновлення через раду старійшин.
«Але, щоб набути прощення і бути поновленим, він повинен покірно слухатися Божих законів, приносити плід, що відповідає покаянню, і звернутися за поновленням до старійшин.»
Вартова башта 1992 р. 15 вересня, с. 12
Вартова башта визначає період часу, який має пройти до відновлення, хоча якщо визнавати християнський приклад, то він допускає коротші проміжки часу.
«Якщо є ці необхідні докази жалкування та змін, то комітет збору міг би розглянути питання про його відновлення після того, як мине достатній період часу, який у більшості випадків становить щонайменше рік.»
Вартова башта (англ.) 1963 1 серпня с.473
«Хоча виглядає, що правопорушник у Коринті був поновлений у відносно короткий час, цей випадок не слід використовувати як норму для всіх випадків позбавлення спілкування.»
Вартова башта 1998 1 жовтня стор.18
Хоча у Писаннях немає формального визначення, коли знову можна спілкуватися з грішником, Товариство Вартової Башти розробило чітку процедуру для прийняття рішення, чи гідна особа зняття статусу виключеної. Ця людина повинна регулярно відвідувати зібрання протягом кількох місяців, поки її продовжують уникати, перш ніж буде розглянуто заяву про відновлення. Після цього старійшини повинні перевірити цю особу, щоб визначити, чи вона припинила грішити і чи присутнє в неї покаяння. Після того, як це буде визначено, робиться публічне оголошення. Лише після цієї процедури та оголошення віруючі родичі виключеного та інші члени збору зможуть розмовляти з ним.
Візьмемо для прикладу досить поширений випадок, коли заручена пара вчиняє розпусту за кілька тижнів до їхнього весілля. Якщо це розкриється, їх можуть виключити зі збору. Після одруження їх не відразу поновлюють, оскільки має пройти час, перш ніж їх запит про поновлення буде розглянуто. Потім вони змушені будуть пройти формальну процедуру визнання як таких, що розкаялися. Проте в день свого шлюбу вони більше не є розпусниками, оскільки вони одружені згідно з Біблією. Відтепер немає жодної біблійної причини, через яку з ними не можна було б спілкуватися. Той факт, що їх не поновлюють автоматично й негайно, показує, що суть цієї практики Свідків полягає в покаранні. Це покарання триває ще кілька місяців після їх відновлення, доки старійшини не вирішать, що вони знову достойні брати участь у зібраннях.
Подібно, багатьох підлітків виключають за пияцтво, куріння чи аморальність. З роками вони припиняють таку поведінку, можливо, одружуються та народжують дітей. Біблійні принципи показують, що оскільки вони більше не чинять гріх і не є відомими в громаді як брати, то було б прийнятним розмовляти з ними. Однак, правила Вартової башти диктують, що з такими не можна говорити, доки вони не відновлять відвідування зібрань, не подадуть заяву про поновлення у зборі, не будуть схвалені, а потім не буде зроблено публічне оголошення. У великої частини з тих, хто були виховані як свідки Єгови, немає бажання повертатися в Організацію Вартової Башти, і тому цей процес ніколи не розпочинається, а це означає, що їхні сімейні стосунки є зіпсованими на все життя.
Для тих, кого було відновлено у зборі, створені ще спеціальні правила, що визначають, в яких видах діяльності вони можуть брати участь. З чаоом їм дозволять відновити польове служіння, тоді відповідати на зібраннях, пізніше виголошувати промови. Мине кілька років, перш ніж вони, нарешті, будуть придатними для таких привілеїв, як піонерське служіння чи обов’язки служителя збору. Автори Біблії не запроваджували таких правил.
«Обмеження треба накладати, щоб допомогти людині побачити необхідність продовжувати робити «прямими стежки для своїх ніг», а також з огляду на сумління збору.»
Пильнуйте себе та всієї отари (англ.) с.131
Спільне польове служіння відновлюється, коли особу поновлюють у зборі. Інші привілеї, як-от коментування на зібраннях, проведення частин програми та виголошення молитви на зібраннях, можуть бути відновлені поступово, коли буде визначено, що людина духовно виросла настільки, що вона досить кваліфікована, і коли старійшини вирішать, що розширення таких привілеїв не буде образливим для збору.
«Треба, щоб пройшов цілий рік від часу судового картання або поновлення після вилучення, перш ніж особу можна розглядати як кандидата на допоміжного чи сталого піонера.»
Наше служіння Царству1993 червень с.6
«Якщо особа колись була виключена зі збору або зреклася збору, чи може ця людина коли-небудь виступити з публічною промовою? Це може статися, але тільки через щонайменше десять років після поновлення. (Докладніше дивіться у «Вартовій башті» за 15.08.65 (англ.), стор. 497; «Для моєї ноги Твоє Слово — світильник» (англ.), стор. 121.)»
Наше служіння Царству (англ.) 1970 грудень стор.4
Зберігання інформації
Виключених людей відстежують до їх смерті, а записи ведуть їхні збори та філіал, як постановлено в листі до старійшин від 2015 року.
Висновки
Сотні тисяч свідків зараз є виключеними і позбавленими спілкування зі своїми сім’ями та друзями. Це дуже важко впливає на людину, часто саме в той час, коли вона найбільше потребує допомоги інших.
Не всі свідки Єгови суворо дотримуються вказівок Вартової башти, але ті, хто продовжує спілкуватися з виключеною сім’єю або друзями, приховують таке спілкування через страх бути виключеними за це.
Вартова башта визнає, що уникання особи використовується для помсти та маніпуляції. Вона наголошувала це під час обговорення ситуації шлюбних партнерів, які не розмовляють одне з одним.
«Бажання помститися. Деякі подружжя використовують мовчання як вид помсти. … Маніпуляція. Деякі використовують мовчання як засіб для отримання того, чого хочуть.»
Пробудись, червень 2013 року «Як позбутися звички грати в мовчанку?»
Так само виключення та позбавлення спілкування послідовників релігії використовується як форма покарання та контролю.
Вартова башта стверджує, що любов є однією з її відмінних ознак, а свідки Єгови — це любляче братство. Однією з найбільших заповідей Ісуса було виявляти любов до свого брата та до ближнього (Луки 10:27). Доктрина про виключення ставить серйозні питання під будь-якими заявами про любов, які намагаються проголошувати свідки Єгови. Перспектива бути відчуженим від цього братства і викинутим у світ породжує страх перед виключенням. Порівняння між біблійними вказівками щодо спілкування з колишніми одновірцями та політикою Вартової башти щодо виключення і уникання показує, що Організація вийшла за рамки Писань як засобу контролю.
Хорошою новиною є те, що кількість людей, які залишають свідків Єгови, продовжує зростати, що призводить до возз’єднання членів сімей. Я бачив це на власні очі серед своїх друзів. Коли людина розуміє, що вчення Вартової башти є неправильними, перший контакт із сім’єю, якої вона уникала, приносить їй неабияку радість та сором. Емоції в наступному відео неймовірно зворушливі, що видно на фото брата з сестрою, яким не дозволяли спілкуватися один з одним протягом 10 років.
Примітки
(1) Вартова башта писала: «В останні роки майже один відсоток усіх вісників треба було виключити». (1992 р. 1 липня, стор.19.) У наступних статтях «Вартової башти» подано цифри щодо кількості виключених – w62 1.4 с.728; yb79 с.31; w86 1.6 c.13; w88 1.11 c.13; w90 1.6 с.9; w91 15.11 с.9 – що порівняно із середнім числом вісників становило трохи більше 1%.
Статистика, наведена у Вартовій башті за 1 серпня 1974 р. с. 466 і Вартовій башті за 1 грудня 1960 р. с.728 показує, що поновлюють щороку лише 1/3 частину від всієї кількості виключених.
Застосування цих відсотків до середніх показників числа вісників показує, що за 30-річний період з 1991 по 2020 рік понад 1,3 мільйона свідків Єгови були позбавлені спілкування. Віднявши число тих, хто помер, на даний момент налічується понад мільйон людей, які є виключеними і їх уникають.
(3)«Виключення значить відкидати члена з Божого дому; і коли б хтось зостався в цьому виключеному стані до самої смерти, то це буде значити його вічне знищення, бувши особою, яка відкидає Бога. Не ходити на зібрання веде в ту сторону.»Вартова башта 1966 1 травня стор.73
(4) Коли людину позначають, її імені не називають, і такій людині дозволяється продовжувати спілкуватися з іншими. Лише тим, хто конкретно знає про гріхи такої особи, радиться припинити спілкування з нею, але все ще дозволяється спілкуватися з такою особою на зібраннях.
(5) Відречення зазвичай застосовується до свідків, які добровільно залишають збір. В контексті цієї статті, виключення та відречення будуть вважатися одним і тим самим, оскільки наслідки для особи майже ідентичні, в обох випадках з такими людьми перестають спілкуватся.Книга Організовані, щоб виконувати наше служіння (1972) пояснює:
«Вислів «відречення від збору» вживається тоді, коли охрещений Свідок сам зрікається своєї християнської позиції, заявляючи, що більше не хоче, аби його вважали Свідком Єгови. Також вісник може відректися від християнського збору своїми вчинками, наприклад вступаючи у світську організацію, цілі якої суперечать біблійним вченням і яку засуджує Єгова (Ісаї 2:4; Об’яв. 19:17—21). Однак якщо християнин сам відрікся від збору, тоді на зібранні робиться наступне коротке оголошення: «[Ім’я та прізвище] більше не є Свідком Єгови». До такої особи ставляться так само, як до виключеного.»
(6) «На сесії через три тижні, 30 квітня [1975], президент Норр здивував нас, зробивши пропозицію, щоб відтепер усі питання вирішувалися двома третинами голосів активних членів (яких на той час було сімнадцять).» Раймонд Франц, Криза совісті (англ., Commentary Press Fourth Edition 2004) с.85.
Ефект, який справила норма щодо необхідної більшості в 2/3 голосів обговорюється в книзі Франца У пошуках християнської свободи. Натисніть тут, щоб відкрити скановані зображення відповідних сторінок.
Історії людей, позбавлених спілкування
Останній вечір
«Мама привела моїх братів і сестру до мене у квартиру в четвер, коли мали оголосити про моє виключення. Ми розмовляли і сміялися, як завжди, а потім вона кашлянула, прочистивши горло. Це було таке дуже виразне покашлювання, всім нам добре знайоме. Воно означало, що мама засмучена і збирається сказати щось важливе. У кімнаті запанувала тиша. Усім стало незручно, і ми швидко погубили свої посмішки. Потім вона вишикувала сім’ю і сказала їм, щоб вони попрощалися зі мною, тому що ми дуже довго не будемо бачитися знову. Вони один за одним з розгубленими обличчями незручно мене обіймали. Емілі мала 9 років, Чеду було 11, Майклу – 17. Пригадую одну мить, коли Емілі тихо ридала, жмакаючи мені спідницю своїми пухкенькими пальчиками, коли мама розповідала, що у мене був вибір, і це є те, що я вибрала. Під час цієї промови я дивилася донизу, зосереджуючись на пальчиках Емілі. Нігті у неї були покриті блискучим лаком, а подружки в школі намалювали їй смайлика на великому пальці лівої руки.
Після цього мама відправила їх до машини і сказала мені: «Я люблю тебе, Ребекко. І я буду чекати дня, коли ти повернешся. Коли той день прийде, я буду вітати тебе з широко розкритими обіймами, як блудного сина радо прийняв його батько. Я скажу: «Моя дочка була мертва, але тепер ожила. Колись вона загубилась, а тепер знайшлася». А потім ми влаштуємо величезну вечірку, щоб відсвяткувати твоє повернення, але до того часу ти точно така, як говориться у Святому Письмі … Ти для мене мертва. Ти дала обіцянку Єгові 13 червня 1995 року і присвятила своє життя служінню йому; сьогодні ти вирішила відвернутися від Бога». Потім вона поцілувала мене в щоку і вийшла назовні.
Я стояла біля вхідних дверей з її словами, які дзвеніли в моїх вухах: «Відвернулася від Бога … Мертва для мене». Схлипуючи, я повільно сповзла на підлогу. Я не переставала повторювати це знову і знову у своїй уяві… їхні серйозні обличчя, холод у мами в голосі. А потім я згадала ці маленькі блискучі нігтики… намальоване від руки личко смайлика. Я повернулася до того, що було перед розмовою, в перші 15 хвилин, коли ми ще сміялися і розмовляли. Це був останній звичайний момент, який я мала зі своєю родиною у моєму житті. Я лягла в ліжко і нарешті заснула, думаючи про ці 15 хвилин сміху та про це усміхнене личко на великому пальці Емілі.»
Моя сестра повернулася до мене
«Моя сестра була виключеною більше десяти років. У той час я був зайнятий залицянням до своєї майбутньої дружини і дуже зайнятий тим, що починав самостійне життя. Я повністю уникав сестру, як і мав це робити. Ми навіть не запросили її на моє весілля.
Спочатку я відчував самовдоволення, уникаючи її. З роками я все більше усвідомлюю все те, чого бракує. У неї є сім’я, якої я не знаю. Життя, частиною якого я не є. Вона ніколи не бачила моїх дітей. Мої діти не знають цієї тітки, дядька і двоюрідного брата. Це усвідомлення ставало все більш важким і переросло в почуття провини і каяття. Як я міг повернутись спиною до власної сестри?
Я не міг більше втрачати час. Цими вихідними я знайшов її через Google. Я надіслав електронного листа, просто сподіваючись, що він дійде до неї.
А сьогодні вона відповіла! Ми скоро поговоримо. Нам так багато є чого наздоганяти! Я навіть не знаю, з чого почати. Насправді, я знаю, з чого почати.
Почну з вибачення.»
Дорога сорому
«Усе починається після того, як ви чуєте слова «цю молитву ми заносимо через Ісуса Христа, амінь».
Я збираю свої книжки і книжки дитини та ховаю їх. В цей час люди підходять до нас, розмовляють з моєю дружиною і граються з моїми дітьми. Вони говоритимуть з нею про погоду, зібрання, її вагітність чи що-небудь інше. Чи питають вони про мене? Ні. Заговорюють зі мною? Ні. Вони не лише не говорять до мене, а й навіть не відмічають мого існування кивком, посмішкою чи хоча б зустрічним поглядом. Бачте, я для них – мертвий. Хто ці люди? Що ж, це ті, хто твердили, що вони є моїми найкращими друзями, моїми духовними братами, це ті люди, які любили мене, однак, тільки до тих пір, поки троє чоловіків не засудили мене як грішника, гідного смерті, і тепер мені здається, що я не вартую навіть просто слова «привіт» від них. Та й чорт з ними. Деякий час я залишаюся на своєму місці, тому що моя дружина з двома дітьми, яким 2 з половиною і 4 з половиною роки, потребує допомоги, щоб пильнувати за ними. Через якийсь час я вже не можу це витримувати. Так починається дорога сорому. Я іду через частокіл людей, весь час помічаючи їх… та залишаюся непоміченим ними (або принаймні вони роблять вигляд, що не помічають мене). Я проходжу повз мого друга, який навіть не дивиться на мене, хоча влітку ми, закінчивши ставити паркан, відпочивали, сидячи на моєму патіо, ділили на двох упаковку пива та гралися з моїм собакою. Отам далі – старійшини, пастухи стада, які бачать вівцю в біді, та не пропонують жодної допомоги, теж навіть не кидають погляду. Тоді починається справжня біль і спалахує гнів. Я бачу маленьких дітей, більшість із яких граються з моїм сином і донькою. Вони навіть не привітаються зі мною. Це безневинні маленькі діти, які знають, що не можуть говорити з «тією людиною». Я одягаю пальто й виходжу за двері, підходжу до машини, де сяду й дивитимусь на нічне небо, гадаючи, чи я справді є тою людиною, яка заслуговує на це ставлення.
Дякую, що прочитали, я просто мав потребу дати вихід почуттям. З моменту оголошення про моє виключення пройшло близько двох місяців, і стає важко проходитися дорогою сорому три рази на тиждень.»
Вустами дітей
Бабуся не бачила свою шестирічну онучку 18 місяців, бо її син виключений зі збору. Шестирічна дівчинка сказала своїй матері такі слова:
«Я думаю, що це (уникання) просто придумали люди, а не Бог, бо я не думаю, що Він міг зробити таку шкоду. Якщо ви будете у цій релігії, коли я виросту, і не зможете зайти до мене, то я все одно зайду до вас, щоб побачитися з вами.»
Що це за релігія, через яку діти думають, що їх мати не хоче їх бачити?