Генетичне різноманіття
Загальновідомо, що близьким родичам не можна мати спільних дітей, тому що для них підвищується ризик вроджених вад. Якби всесвітня популяція тварин скоротилася лише до двох особин кожного виду 4400 років тому, це було б періодом вимушеного інбридингу (близькоспорідненого схрещування – прим. перекл.) та існували б докази цього.
Ознаки генетичного різноманіття проявляються в трансплантації, де ризик відторгнення зростає відповідно до ступеня генетичної невідповідності між донором і отримувачем. Білки MHC (гістосумісності – прим. перекл.) у клітині відрізняють «я» від «не-я» і призводять до відторгнення органу. Показовим є випадок гепарда. Мала генетична мінливість серед гепардів показує, що всі вони походять від потомства лише кількох пар, тож вчені вважають, що гепард майже вимер приблизно 10 000 років тому. Популяція гепардів має низьку мінливість білка MHC, і така генетична подібність дозволяє пересаджувати трансплантати шкіри між неспорідненими гепардами. Недоліком цього генетичного інбридингу є мала кількість сперматозоїдів і висока частота вроджених вад. Існує небезпека, що, маючи схожий імунітет, гепарди є вразливими до вимирання від поширеної хвороби. Види тварин із вищим генетичним різноманіттям з більшою ймовірністю включають особин з імунітетом до хвороби, якого немає у решти популяції виду. (Див. О’Браян, С., Д. Вілдт, М. Буш (1986). «Гепард у генетичній небезпеці» (англ.). Scientific American 254: сс. 68–76.)
Тасманійський диявол є ще одним таким прикладом. Інфекційна ракова пухлина, яку вперше помітили в 1996 році, швидко поширилася серед його популяції, зменшивши чисельність цього виду до загрози зникнення. Причиною такого поширення [хвороби] є те, що:
«Рівень генетичної різноманітності серед дияволів надзвичайно низький, а це означає, що рак може поширюватися серед більшості з всіх тасманійських дияволів без відторгнення».
tasmaniandevil.psu.edu (англ.) 5 січня 2013 року
«…низьке генетичне різноманіття пов’язане із загрозою зникнення виду. … Нездатність організмів інших тасманійських дияволів відкинути цю клітину як таку, що походить від іншої особини, може бути пов’язана з відсутністю різноманітності в області геному, яка називається головним комплексом гістосумісності, що у людей пов’язана з відторгненням трансплантатів тканин від іншої особи. … різноманітність на цьому малюнку вимірюється середньою кількістю SNP [однонуклеотидних поліморфізмів] у мітохондріальній послідовності, за винятком гіперваріабельної області…»
tasmaniandevil.psu.edu (англ.)
Наприклад, у горил різноманітність у 9 разів більша, ніж у тасманійського диявола, і тому інфекційна пухлина не могла поширитися серед такої значної частини популяції.
Ви можете обміркувати, на які висновки це наводить. Якби всесвітній потоп скоротив цілу популяцію тварин і людей лише до кількох представників кожного роду (або виду) кілька тисяч років тому, усі тварини демонстрували б таку ж малу генетичну різноманітність, що її має гепард.
Види тварин змінюються з часом. Зміни в амінокислотах у гемоглобуліні відбуваються приблизно у лінійній прогресії, і, отже, мінливість гемоглобуліну всередині виду може бути використана для оцінки того, наскільки віддаленими є представники виду один від одного або коли два види розійшлися. Цю техніку називають молекулярним годинником і вона показує набагато більші відстані між видами, ніж 4400 років.
Генетика виявила б подібну властивість і в людей. Після потопу з’явилися лише три дітородні сім’ї, а їхні нащадки були двоюрідними між собою. Усе населення світу мало б показувати тісні генетичні зв’язки, що сягають лише 4400 років, як наслідок кровозмісних стосунків між двоюрідними родичами.
Де знаходяться Води?
Зміст
Кількість води, необхідної для всесвітнього потопу, пов’язана з серйозними проблемами. Зараз не існує достатньої кількості води, щоб покрити гору Еверест, тому виникає питання, звідки взялася і куди поділася вся ця вода.
Водяна завіса не могла утримувати достатньо води, щоб покрити гори. Загального об’єму води в атмосфері, включаючи всі хмари в усьому світі, достатньо лише для підвищення рівня води на 2,5 сантиметра.
«За одним оцінюванням, об’єм води в атмосфері в будь-який момент часу становить близько 3100 кубічних миль (мл3) або 12900 кубічних кілометрів (км3). Може здатися, що це багато, але це лише близько 0,001 відсотка від загального об’єму води на Землі, який становить близько 332 500 000 мл3 (1 385 000 000 км3), як показано в таблиці нижче. Якби вся вода в атмосфері випала одночасно, вона покрила б земну кулю лише на глибину 2,5 сантиметра, приблизно на 1 дюйм.»
Геологічна служба США
Максимальна кількість води, яка може бути в підвішеному стані в атмосфері, підвищила б рівень моря лише на 0,5 метра.1
Крім того, якби вся земна куля була вкрита хмарами до потопу, це викликало б нестерпний парниковий ефект, з підвищенням тиску повітря та блокуванням сонячного світла. Подальша конденсація цієї атмосферної води у дощ через термодинамічний ефект виділила б 2,26 мільйона джоулів тепла на кожен кілограм води, що підвищило б температуру повітря та океанів значно вище точки кипіння.2 Хмари не могли дати ту кількість води, яка необхідна, щоб затопити землю вище рівня гір висотою в тисячі метрів.
ga.water.usgs.gov (англ.) містить цікаві факти, що стосуються об’єму води на нашій планеті, які у графічному представленні виглядають вражаюче. Велика блакитна сфера – це вся наявна вода на землі, а маленька сфера – це вся прісна вода, в тому числі в льодових шапках та підземних водах. Крихітна блакитна цятка — це прісна вода, яка знаходиться в ріках і озерах. Підземні води становлять 30% усієї прісної води, що є мізерним в порівнянні з загальним об’ємом морської води.
Деякі прихильники потопу припускають, що джерела були підземними і вивергалися з грунтових вод. Це основується на Буття 8:2, де згадуються разом «джерела водних глибин та небесні отвори». Однак скелі не плавають, і земні материки не могли бути підвішеними над океанами, що містять мільярди кубічних кілометрів води. Підраховано, що для того, щоб об’єм води, необхідний для покриття земних гір, помістився у земній корі, пористість кори повинна становити щонайменше 50%, тоді як дійсна пористість земної кори становить менше 1% через вагу скель. 3 Обсяг підземних вод сьогодні становить лише 1,69% від загальної кількості води на Землі (ga.water.usgs.gov) (англ.).
Якби такі обсяги води могли потрапити під земну кору, то її вивільнення викликало б катастрофічні зміни на земній поверхні. Ця теорія загострює кілька проблем, про які ми ще згадаємо, наприклад, тоді були б знищені всі сліди попередньої цивілізації, на ковчег чинився б величезний тиск і мала б посилитися постійна нестабільність на поверхні землі після того, як вода спала.
Оскільки, як згадувалося раніше, в атмосфері міститься небагато води, куди поділася вода після потопу? Єдиним іншим місцем є крижані шапки [гір], але якщо весь лід розтане, моря піднімуться лише на 70 метрів (nsidc.org/cryosphere/glaciers (англ.) архів за 21 січня 2012), що було б катастрофою для прибережних міст і острівних держав, але це небагато порівняно з висотою Евересту в 8848 метрів.
Щоб пояснити, звідки взялася і куди пішла вода, Вартова башта зображує картину більш плоскої землі з гірськими хребтами, які піднімаються вже після того, як припинився дощ.
«Для того щоб стався Потоп, моря й океани мали бути не такі глибокі, а гори — нижчі, ніж тепер. Чи це можливо? Ну, в одному підручнику сказано: «В одному виданні сказано: «Там, де сьогодні здіймаються гори запаморочної висоти, мільйони років тому простягалася гладінь океанів і рівнин. (…) У результаті руху континентальних плит поверхня землі підіймається до таких висот, на яких здатні вижити лише найвитриваліші тварини й рослини, або опускається та ховає свою велич у морських глибинах». Оскільки гори і дно морів та океанів піднімаються й опускаються, то очевидно, що колись гори були не такі високі, а океани й моря — не такі глибокі, як сьогодні.
Біблія. Слово Бога чи людини? [1989] сс. 112-113
Куди поділися води Потопу? Імовірно, вони наповнили океани й моря. Яким чином? Учені вважають, що материки лежать на гігантських плитах. Рух цих плит може спричиняти зміни рівня земної поверхні. Сьогодні в деяких місцях землі на стиках цих плит є величезні підводні каньйони понад 10 кілометрів завглибшки.Цілком імовірно, що континентальні плити — можливо, внаслідок Потопу — зрушилися, океанське дно опустилось і утворилися велетенські западини, в які з поверхні суші стекла вода.»
Цей дивний псевдонауковий опис використовує наукові дані про зсув континентальних плит, який відбувається протягом мільйонів років, намагаючись видати за наукові твердження, що нібито земні гори та морське дно перебудувалися лише за кілька років після потопу. Проголосивши, що під час потопу земля була значно пологішою, потім стверджується, що «води було більш ніж достатньо».
«Отже, після того як пролилися води потопу, але перед тим, як піднялися гори і опустилося морське дно і перш ніж сформувалися полярні льодові шапки, води було більш ніж достатньо, щоб покрити “всі високі гори”, як говориться у натхненній оповіді.»
Проникливість у суть Святого Письма, том 1 (англ., рос.) с.610
Такий хід думок створює “пастку 22” (тут – парадоксальна безвихідна ситуація – прим. перекл.). Щоб всесвітній потоп був скільки-небудь правдоподібним, гори мали бути нижчими, оскільки на землі недостатньо води, щоб покрити Еверест, а якби гори були нижчими, ніж сьогодні, то достатньо було б меншої кількості води. Однак це означає, що після потопу відбулися грандіозні перетворення земної поверхні, які виштовхнули гори нагору із вод потопу. Зазвичай гори ростуть зі швидкістю в лічені міліметри за рік, і навіть в результаті такого росту стаються землетруси. Якщо гори піднялися б на тисячі метрів за короткий період часу, спричинені цим землетруси мали б зробити землю непридатною для життя, її поверхня перебувала б у стані постійних могутніх зрушень через землетруси і вулканічну активність. Те, чого не знищила вода, повинну було загинути у цій перебудові континентів, яка мала зруйнувати більшість археологічних решток будь-якого життя, давнішого за 4400 років. Проте ні Біблія, ні історичні записи не розповідають про такі потрясіння в період після потопу. Сучасні землетруси не витримують жодного порівняння з тими, яких треба було б для формування гори Еверест після потопу всього 4400 років тому. Це пояснення також не узгоджується з оповіддю книги Буття, яка описує зниження рівня води внаслідок випаровування:
«Бог навів на землю вітер — і вода почала спадати.»
Буття 8:1
Зверніть увагу також на річки, які згадуються в книзі Буття. В історії творення, що мала місце за 1500 років до потопу, в Буття 2:14 говориться, що ріка, яка витікала з Едемського саду, розділилася і стала Євфратом. Через 400 років після потопу річка Євфрат все ще існувала, вона згадується в Буття 15:18 разом з угодою Єгови з Авраамом. Це та сама річка, що протікає через місто Вавилон донині. Всесвітній потоп знищив би всі сліди річки Євфрат.
Буття 2:14 також згадує, що перед потопом існувала Ассирія – країна, яка продовжувала мати велике значення протягом усієї оповіді Старого Завіту. Якби потоп зрушив гори та змістив континенти, будь-які країни та географічні орієнтири з періоду перед потопом не мали б жодного значення та повинні були зникнути. Щоб Ассирія продовжувала існувати, масштаби потопу мали бути лише незначними.
Наслідки потопу і всесвітня історія
Піраміди, Єгипет і цивілізація
«Той світ, що загинув, був цивілізованим — з містами, досягненнями в мистецтві та науці. Проте Біблія розповідає, що раптом 17-го дня другого місяця, 352 роки до народження патріарха Авраама, почався потоп, який знищив цілий світ.»
Вартова башта 2002 1 березня, сс.3-4
Потоп такого великого масштабу, що він мав би зрушити гори та змістити континенти, знищив би усі створені людьми споруди та більшість історичних записів. Це означає, що археологічні знахідки та подробиці людської історії повинні були б вказувати на часи не давніші, ніж лише 4400 років тому. Це не так. Існують не тільки будівлі та міста, старші за 4400 років, а й детальна документація, яка показує, що цивілізації, які не зникали, мають вік понад 5000 років.
Історія Єгипту добре задокументована і підкріплена великими обсягами археологічних знахідок. За 1000 років до дати, визначеної для потопу, існувала процвітаюча добре засвідчена культура, включаючи ознаки мови, ієрогліфи та усталену єгипетську культуру, яку не знищував потоп. Ця історія включає детальні записи родоводу єгипетських фараонів давністю в 5000 років тому, до початку першої династії приблизно в 3000 р. до н.е. (див. Список фараонів (рос.)) Вважається, що піраміда Гізи була завершена приблизно в 2560 році до нашої ери, за 200 років до ймовірного потопу.
«143 метри 2500 рр. до н. е. Піраміда Хафра, Гіза (Єгипет).»
Пробудись! 2002 22 червня с.18
Мало того, що вона не була знищена потопом, на ній немає ознак пошкодження водою.
Твердження прихильників потопу, що датування Гізи нібито неправильне, не вирішує проблему. Будівництво піраміди Гізи, споруди, що містить майже 6 мільйонів тонн каменю, вимагало наявності великого міста та урядової структури. Якби потоп зменшив населення до 3 дітородних пар, знадобилося б багато поколінь, щоб населення громад відродилося до розмірів, необхідних для побудови піраміди Гізи, в результаті чого ця будівля могла б бути збудована лише через багато століть після періоду часу, яким її датують. Захисники потопу не можуть обґрунтовано піддати сумніву ці дати, оскільки вважається, що Мойсей написав книгу Буття в 1513 році до нашої ери, лише через 800 років після потопу, і там говориться про багато процвітаючих і конкуруючих культур, які вже існували, включаючи Єгипет і фараонів.
Потрібно мати наувазі не тільки єгипетську цивілізацію. Англійська цивілізація передувала світовому потопу: дендрохронологія показує, що дорога Світ-Трек на рівнині Сомерсет-Левелз була побудована близько 3800 р. до н.е., а радіовуглецевий аналіз визначив, що Стоунхендж має більше 4000 років. Ці пам’ятники не тільки показують, що цивілізації не були стерті з лиця землі потопом, але й що в той період вони процвітали.
Найбільшою стародавньою цивілізацією була цивілізація долини Інду в Індії, яка датується 3300 р. до н.е. В шумерській культурі були виявлені історичні записи, які датуються 2900 р. до н.е. Історія культури Майя сягає близько 2600 р. до н.е., і їхній календар календар починається з 3114 р. до н.е. Одна з найдавніших цивілізацій знаходиться в Китаї, де існують докази ведення сільського господарства, що сягають тисячоліть, там була розвинута культура 5000 років тому із правлячою династією Ся до 2100 р. до н.е. Китайський календар починається з 2696 р. до н.е. – за 326 років до потопу.
Австралійські аборигени жили в Австралії протягом десятків тисяч років, і ця цифра узгоджено встановлена за допомогою вуглецевого датування артефактів та генетичного аналізу. Будж Бім, аквакультурний об’єкт де вирощували вугрів, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, складається з гребель, каналів і дамб, вік яких складає 6600 років.7
Навіть біблійні родоводи заперечують всесвітній геноцид. Хронологія Вартової башти з журналу Вартова башта за 15 січня 2014р. на с.10 показує, що Вавилонську вежу збудували протягом 100 років після потопу. Це базується на віршах з Буття 10:25 та 11:10-19. Оскільки лише 8 людей залишили ковчег, ця хронологія пропонує повірити, що 3 сини Ноя мали дітей, що ці двоюрідні родичі схрещувалися, і за століття вже існувало достатньо будівельників, щоб побудувати місто, а також достатньо робітників для будівництва Вавилонської вежі і фермерів, щоб нагодувати це населення.
«Дата спроби будівництва Вавилонської вежі в [біблійній] розповіді не вказана. У Буття 10:25 говориться, що поділ людей, який стався через змішання мов, відбувся десь у «дні Пелека». … тобто між 2269 і 2030 роками до н.е. Якби кожен із батьків-чоловіків після Потопу у віці 30 років ставав батьком з розрахунку по одній дитині кожні три роки, в середньому одну дитину чоловічої статі кожні шість років, і так продовжувалося аж до віку 90 років, то за період в приблизно 180 років після закінчення потопу (тобто до 2189 року до н.е.) населення могло зрости до 4000 дорослих чоловіків. Це занижене число було б достатнім, щоб відповідати обставинам, пов’язаним із будівництвом вежі та розсіянням народів»
Проникливість у суть Святого Письма, том 1 (англ., рос.) сс.447-467 «Хронологія»
Вартова башта підрахувала, що через 180 років після потопу в живих налічувалося 4000 дорослих чоловіків. Впродовж того періоду стародавніх будівельних методів, до появи ефективних методів роботи, які з’явилися після промислової революції, будівництво великих будівель вимагало участі тисяч людей. Вважається, що єгипетські піраміди, схожі за конструкцією на Вавилонську вежу, будували десятиліттями, з використанням праці десятків тисяч людей. (Дивіться pbs.org (англ.) – архів за 16 грудня 2018) 2 Хронік 2 показує, що для будівництва храму потрібні були 70 000 носіїв тягарів, 80 000 каменярів і 3600 наглядачів. Протягом ста років після всесвітнього потопу просто не вистачило б людей, щоб побудувати Вавилон і його вежу.
Не варто забувати, від нас очікують також повірити, що протягом цього самого часу було достатньо багато людей, щоб побудувати піраміди Єгипту, і крім того, розселитися до Китаю, Індії та обидвох Америк, де, як ми обговорювали вище, в той період жили процвітаючі народи.
Печерний живопис
Печери у Франції, такі як Ласко і Руффіньяк, повні чудовим мистецтвом льодовикового періоду, зокрема картинами та рисунками, які зображують таких тварин, як мамонт, волохатий носоріг і печерний ведмідь. Всесвітній потоп заповнив би ці печери водою та осадом, знищивши всі сліди цих малюнків. Ці зображення, намальовані стародавніми людьми, збереглися донині.
Тож виникає питання, чому динозаври та ссавці льодовикового періоду були негідними подорожі у ковчегу, а також неясно, чи вимерли динозаври та ссавці льодовикового періоду за короткий проміжок часу між сотворенням і Ноєм, а чи вони загинули під час потопу, бо не входили в число тварин, яких забрали на ковчег.
Подальші проблеми
Є багато іншого, що неможливо пояснити всесвітнім потопом. Наприклад:
- Динозаври. Люди, які сприймають всесвітній потоп буквально, зазвичай сприймають буквальними також творчі дні і вважають, що тваринний світ був створений або 6 000 років тому, або принаймні протягом останніх 100 000 років. Тому вони не вірять, що динозаври вимерли мільйони років тому. У такому разі, чому на ковчезі не було динозаврів? А як щодо мамонтів, яких знайшли замерзлими з їжею в роті? Ною було наказано взяти по дві тварини з кожного “роду”.
- Де знаходиться ковчег? – Біблія вказує, що ковчег зупинився в горах Арарат, що знаходяться в сучасній Туреччині. Численні експедиції і використання новітніх технологій так і не допомогли знайти ковчег.
- Постійна температура та тиск повітря – Тварини жили разом у межах ковчега, витримуючи однакову спеку та тиск повітря, тоді як кожна з них має дуже різні вимоги до температури та тиску, і їм довелося б боротися за виживання в таких умовах.
- Осад. У всьому світі мул поступово осідав шарами протягом мільйонів років. Всесвітній потоп мав покрити всю землю, і особливо морське дно, надзвичайною товщиною осаду, заповненого рештками тіл мільярдів тварин і людей. Вартова башта цитує, що потоп мав спричинити тиск води, який «рівний «2 тоннами на квадратний дюйм», достатній для швидкого скам’яніння фауни та флори». (Проникливість у суть Святого Письма, том 1 (англ., рос.) сс. 609-612) Такого шару осадових порід та скам’янілостей не існує.
Кліматологія
Вивчення історії змін клімату спростовує будь-які різкі кліматичні зміни менше ніж 4500 років тому. Воно також показує, що клімат цілої Землі не був тропічним через хмарну завісу.
Крижані керни льодових шапок і льодовиків не показують жодних ознак потопу. Керни з льоду, які сягають десятків тисяч років, датуються шляхом підрахунку річних шарів. Національна лабораторія крижаних кернів пояснює:
«Льодовики утворюються, коли шари снігу накопичуються один на одному. Кожен шар снігу відрізняється за хімічним складом і текстурою, літній сніг відрізняється від зимового. Згодом похований сніг стискається під вагою снігу над ним, утворюючи лід. (…) Крижані керни — це циліндри льоду, висвердлені з льодовикових щитів і льодовиків. По суті, це заморожені капсули часу, які дозволяють вченим реконструювати клімат далекого минулого. Шари в крижаних кернах відповідають рокам і порам року, при цьому наймолодший лід знаходиться зверху, а найстаріший лід у нижній частині керну. Просвердлюючи льодовиковий щит або льодовик і дістаючи лід з давніх часів, вчені можуть визначити минулий склад і поведінку атмосфери, дізнатися яким тоді був клімат, коли випадав сніг, а також про зміни розмірів льодовикових щитів і льодовиків, які відбувалися в минулому як наслідок різних кліматичних умов. Крижані керни надають інформацію про клімат і динаміку утворення льоду протягом багатьох сотень тисяч років у дуже високій роздільній здатності, іноді з точністю до пір року».
icecores.org (станом на 28 грудня 2015 року
Якби крижані шапки перебували зануреними під водами потопу, це створило б помітний шар осадових порід. Та насправді, води потопу мали б підняти полярні крижані шапки і розтопити їх. Вони не могли утворитися заново протягом останніх 4000 років, і навіть якби могли, то не показували б річних шарів, які датуються сотнями тисяч років.
Дендохронологія є дуже точним засобом датування за допомогою дослідження річних кілець дерев і може бути узгоджено вивіреною на більш ніж 11 000 років тому. (див. статтю Вікіпедії Дендрохронологія) Цей метод також використовується для дослідження погодних умов у різні роки та на різних континентах. Річні кільця дерев не показують ознак катастрофічного потопу.
Веселка
За книгою Буття 9:12-14, Бог створив веселку (райдугу) як знак того, що він більше не знищуватиме все людство у потопі.
«Потім Бог додав: «Ось знак моєї угоди з вами та з кожним живим створінням, що з вами. Це угода для всіх майбутніх поколінь. Я даю свою веселку в хмарі, і вона буде знаком угоди між мною і землею. Коли я посилатиму на землю хмари, обов’язково з’являтиметься веселка. І я неодмінно буду згадувати угоду, яку уклав з вами та всіляким живим створінням, і потоп більше ніколи не знищить усього живого.»
Буття 9:12-14
Нереалістично вважати, ніби перша веселка з’явилася після потопу, оскільки це б вимагало, щоб Бог змінив наукові принципи заломлення та відображення світла у краплях води. Крім того, веселка з’являється не лише через дощ. Оскільки вона спричиняється водою, яка міститься в повітрі, веселка також може виникати через туман, бризки та випаровування води.
З точки зору Вартової башти, ця обіцянка була ще й порожньою, оскільки вона зображує Бога, який саме зараз знаходиться на межі знищення ще більшої кількості людей в Армагеддоні, іще жорстокішими способами. Концепція Вартової башти про Армагеддон, який знищить більшість людства, також суперечить історії Буття, де Бог обіцяє наступне:
«Я більше ніколи не прокляну землю через людину, бо людське серце ще з юності схильне до зла. Я більше ніколи не знищу всього живого, як я це зробив.»
Буття 8:21
Злий Бог
Ламберт Долфін і Гордон А. Хант зі Стенфордського університету вважають, що на землі могло бути понад 7 мільярдів людей у час потопу. (ldolphin.org (англ.) 1/1/2013) Ця цифра базується на застосуванні стандартних оцінок зростання населення до інформації з Буття 5, де говориться, що:
- Від Адама до Ноя пройшло 1600 років
- Родоводи складаються з багатодітних сімей, в яких є щонайменше 5 дітей
- Батьки народжують дітей у віці кількох сотень років
- Люди живуть до 1000 років
Ной жив у примітивну добу, не маючи засобів, щоб попередити когось, крім своїх найближчих сусідів, про майбутню катастрофу. Мільярди людей, розпорошених по всій землі, були б вкрай шоковані цим дощем, який випав вперше, і навіть не підозрювали, що Бог вважав їх гідними смерті.
Інтерпретація Вартової башти зображує злостивого Бога, який безсердечно топить мільярди дорослих, а також невинних дітей і тварин. Чому потрібно було втопити трильйони птахів, тварин і комах? Якби людство було настільки зіпсутим, що заслуговувало на смерть, всемогутній, люблячий Бог міг би безболісно позбавити їх життя, не маючи потреби знищувати заразом і живих тварин.
Це завершення частини 2.