Всесвітній потоп і Ной - jwfacts.org.ua

Спростування захисників потопу

Зміст

Вартова башта доклала небагато зусиль, намагаючись довести правдоподібність всесвітнього потопу. Пояснення обмежується згадкою про мушлі морських молюсків, які знаходять в горах, раптову смерть тварин, таких як замезлі мамонти або скупчені скам’янілості, а також згадуються легенди про повені.

Мушлі

«Біблія говорить, що за днів Ноя великі потопні води вкрили найвищі гори землі й знищили все живе поза велетенським ковчегом, що його збудував Ной. (Буття 7:1—24) Багато хто глузує з цієї оповіді. Проте високо в горах було знайдено морські мушлі.»
Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення? сс.202-203

«На думку декого, ця та деякі інші знахідки, наприклад морські скам’янілості, знайдені у високих горах, є переконливими доказами раптового, катастрофічного глобального потопу.»
Проникливість у суть Святого Письма, (англ., рос.) том 1 с. 328

Морські мушлі з’явилися на вершинах гір не через потоп, а тому, що гори піднімаються з моря через дрейф континентів, про що свідчать Псалми і це визнається у публікаціях Вартової башти.

«Гори піднімаються та опускаються, і сьогоднішні гори колись були покриті водою. (Псалом 104:6, 8, переклад П. Куліша) А в деяких міфах говориться, що боги створили гори такими, якими вони є тепер.»
Стаття JW.ORG – Чи Біблія узгоджується з наукою? (станом на 29 січня 2020 р.)

Скам’янілості та мамонти

Хоча наступні цитати припускають, що скам’янілості та замерзлі мамонти можуть свідчити про швидку смерть під час всесвітнього потопу, також визнається, що це насправді не доведено, оскільки смерть могла настати з інших причин.

«Про Потоп, схоже, свідчить і літопис викопних решток. Відповідно до нього, колись на теренах Європи вистежували здобич величезні шаблезубі тигри, просторами Північної Америки бродили коні, набагато більших розмірів, ніж тепер, а в Сибіру паслися мамонти. Потім по всьому світі вимерли цілі види ссавців. Водночас на Землі різко змінився клімат. У Сибіру загинули й відразу замерзли десятки тисяч мамонтів. Добре відомий сучасник Чарлза Дарвіна Альфред Уоллес вважав, що таке повсюдне вимирання тварин могло бути викликане якоюсь винятковою всесвітньою подією. На думку багатьох, цією подією був Потоп.»
Біблія. Слово Бога чи людини? сс.114-115

«Які є докази того, що Всесвітній потоп справді відбувся?
Доказом стрімких змін можуть бути також рештки мамонтів і носорогів, виявлені в різних куточках землі. Частину з них знайшли в сибірських скелях, а частину — у вічній мерзлоті в Сибіру й на Алясці. В шлунку і роті деяких тварин збереглась неперетравлена їжа, що вказує на їхню раптову смерть. З огляду на масштаби торгівлі бивнями вважається, що було знайдено кістки десятків тисяч таких мамонтів. Викопні рештки багатьох інших тварин, наприклад левів, тигрів, ведмедів та лосів, виявили в одному й тому ж геологічному шарі, а це може означати, що вони загинули одночасно. Для декого такі відкриття є переконливим доказом різкої зміни клімату і миттєвої загибелі, викликаної глобальним потопом. Інші ж пояснюють смерть цих тварин чинниками, не пов’язаними зі всесвітньою катастрофою. Але наша впевненість у тому, що Потоп таки відбувся, не ґрунтується ні на викопних рештках, ні на рештках тварин, знайдених у вічній мерзлоті.»
Проникливість у суть Святого Письма, с. 3160

(Як показує перевірка цих і подібних їм цитат в літературі Вартової башти, в цілому ці висновки є неправильними, оскільки:
– тварини не загинули одночасно і раптово – в багатьох випадках їх м’ясо встигли з’їсти хижаки, а накопичення решток відбувалось поступово за тисячі років, а не внаслідок однієї катастрофічної події;
– “різко змінився клімат” – насправді, йдеться про зміну клімату протягом тисяч років, що є порівняно швидкою зміною;
– теорія про раптову смерть і замерзання викопних тварин зі статті The Saturday Evening Post, на яку посилається, зокрема, книжка “Життя. Як воно виникло? Шляхом еволюції чи творення?”, основується на міфах та перекрученнях першоджерел, і ця теорія не була опублікована автором (Ivan T. Sanderson) в жодному рецензованому науковому журналі;
Докладне дослідження цього питання – дивіться в публікації The Flood / The Polar Regions by Alan Feuerbacher (англ.) – прим. перекл.)

Літопис скам’янілих решток не підтверджує потопу, оскільки випадки, пов’язані з вимиранням тварин, з’являються в шарах, які датуються віддаленими на відстані тисяч і навіть мільйони років одне від одного.

Мамонти є поганим доказом потопу, оскільки швидко замерзла їжа в роті мамонта вказує на подію, пов’язану з крижаним холодом, наприклад, смерть під час хуртовини або через провалення в замерзле озеро. Мамонти продовжували жити в період після потопу, і вижили на острові Врангеля аж до 1650 р. до н.е. (pdf, англ.) Їхні пробиті списами останки є по всьому світу, тому вартим подиву є те, як Ной дістався всіх цих мисливців, щоб попередити їх про те, що в майбутньому вони загинуть від руки його Бога.

«Ной попереджав людей, що прийде Потоп, але ті його не слухали.»
Ви можете стати Божим другом! Урок 7

Легенди про потоп

Вартова башта стверджує, що величезна кількість легенд про потоп є «доказом» реальності потопу Ноя.

«Історій про великий Потоп існує чимало,— можливо, їх навіть сотні,— і вони збереглися в легендах багатьох примітивних народів по цілому світі. А це переконливо свідчить про те, що всі ці народи походять спільних предків, які пережили Потоп.»
Проникливість у суть Святого Письма, с.3160

Хоча це й цікавий факт, але велика кількість легенд про потоп не являють собою «доказ». Оскільки паводки стаються у більшості населених районів землі, очевидно, що згадки про повені мали бути характерними для традицій стародавніх народів. Ці історії різняться за багатьма аспектами, звідки можна зробити висновок, що більшість з них переважно не пов’язані з однією і тою ж подією.

Існує ряд надзвичайно схожих легенд про потоп на Давньому Близькому Сході. Деякі з них старші за книгу Буття, і вчені вважають, що розповідь з Буття користується ними як джерелами. Потоп з Буття слідує за потопом Гільгамеша «за окремими ознаками і в тому самому порядку».5

Буття шумерського Еріду Зіусудри (англ., архів за 2 лютого 2008) 17 століття до нашої ери
Атра-Хасіс (англ., архів за 13 лютого 2008) бл. 1630р. до нашої ери
Епос про Гільгамеша Таблиця Одинадцята (англ.) бл. 2000–1500 рр. до н.е 6
Буття (англ., архів за 11 травня 2008) бл. 1513 р. до нашої ери
Берос (англ., архів за 2 лютого 2008)

Не дивно, що існує багато історій про великі паводки. Після останнього Льодовикового періоду трохи більше 10 000 років тому по всьому світу відбулися руйнівні повені, коли льодовикові щити почали танути. Дивіться Discover Magazine (англ., архів за 25 червня 2021).

Як говориться в статті Потоп та озера потопу: Месопотамські археологічні свідчення та приховування (20 березня 2016) Девіда Макдональда, який має ступінь доктора наук зі стародавньої історії, археологи, такі як Вуллі, Ленґдон і Ветлін, виявили докази великих повеней у Месопотанському регіоні, наприклад під час Ранньодинастичного періоду, близько 2600 до н.е., які могли бути основою місцевих легенд про потоп.

Оскільки немає доказів всесвітнього потопу, його захисники хапаються за сенсаційні статті, які, здавалося б, підтверджують його, наприклад, такі як наступна.

«Доказ, що потоп за біблійною легендою Ноя дійсно відбувся
Роберт Баллард, відомий підводний археолог, розповів про свої знахідки американському виданню після того, як вивчив глибини Чорного моря біля узбережжя Туреччини за допомогою передової роботизованої технології в пошуках слідів стародавньої цивілізації. Баллард сказав, що зараз підтримує теорію, вперше висунуту вченими з Колумбійського університету Нью-Йорка, про те, що Чорне море колись було прісноводним озером, оточеним сільськогосподарськими угіддями, а потім його наповнила «величезна стіна води» з Середземного моря, яке піднімалося. Баллард сказав ABC News, що ознаки стародавньої берегової лінії свідчать про те, що «великий потоп» міг статися приблизно в 5000 році до нашої ери. Він заявив, що тисячі років тому велика частина світу була покрита льодом. Але коли він почав танути, вода стала надходити у світовий океан, викликаючи повені по всьому світу.
… Ця теорія припускає, що історія потопу передавалася з покоління в покоління і зрештою надихнула біблійну розповідь про Ноя.»
ninemsn.com.au (англ., архів за 23 грудня 2012) – дивіться також abcnews.go.com

Хоча заголовок, здається, підтримує всесвітній потоп, стаття говорить про інше. У ній йдеться про великі повені в усьому світі, не в результаті дощу, а через танення льодовикових шапок після закінчення останнього льодовикового періоду. Прикладом того, як Вартова башта невірно представляє подібну інформацію, є публікація 2008 року.

«Геологи, які досліджують північно-західну частину Сполучених Штатів, вважають, що в минулому ці терени принаймні 100 разів затоплювали катастрофічні повені. Одна з таких повеней була особливо руйнівною. Уявіть собі водяний вал заввишки 600 метрів, що рухається зі швидкістю 105 кілометрів за годину. Загальний об’єм води — 2 тисячі кубічних кілометрів, а вага — 2 трильйони тонн. Такі та подібні відкриття наштовхнули вчених на думку, що Всесвітній потоп справді міг колись відбутися.»
Вартова башта 2008, 1 червня с.8

Справді? Які вчені та наскільки велику частину наукової спільноти вони представляють? Є свідчення про великі повені, але не про води потопу, що покривають найвищі гори. Ці повені, що зачепили багато регіонів у всьому світі, стали причиною численних легенд про потоп у багатьох різноманітних культурах, але вони не є свідченням всесвітнього потопу.

І як останній засіб, прихильники всесвітнього потопу ставлять під сумнів точність інформації, наприклад, методи датування. Проте вуглецеве датування є безперечно точним для періоду в більш ніж 10 000 років завдяки перевірці через дендрохронологію, що значно перевищує часові рамки всесвітнього потопу Ноя.

Там, де немає можливого спростування, звичайна відповідь захисників потопу полягає в тому, що для Бога все можливо. Наприклад, можливо, що Бог створив додаткову воду спеціально для потопу, а потім змусив її зникнути. Можливо, Бог переніс усіх тварин у ковчег, а потім розніс назад по їхніх регіонах. Можливо, Бог перевів тварин у стан сплячки, тому не було проблем з нестачею їжі, води чи з великою кількістю відходів. Якщо вже правильним є звертатися до магічного мислення, то в такому випадку Бог міг би зменшити всю глобальну популяцію тварин до розмірів чоловічків з конструктора Лего і телепортувати їх всіх на ковчег. А й справді, якщо вже потрібно було стільки чудес, то чому б не використати більш гуманний метод вбивства? Навіщо змушувати безневинних тварин тонути, коли зіпсутих людей можна було б убити уві сні, без катастрофічного знищення живого тваринного світу? Всесвітній потоп вимагає, щоб Бог порушити свої закони фізики, а потім стер докази цього. Навіщо було прикладати стільки зусиль, щоб спричинити історію, в яку через багато тисячоліть навряд чи повірить будь-яка освічена людина?

Допомога з Біблії

Оскільки не існує жодних свідчень про всесвітній потоп, основним доказом Вартової башти є те, що потоп Ноя підтверджується посиланнями на нього кількох авторів Біблії та самого Ісуса.

«В історичності Потопу був переконаний не тільки Мойсей, але й інші письменники Біблії. Їхнє натхнене свідчення має значно більше ваги, ніж перекази язичницьких примітивних народів.»
Проникливість у суть Святого Письма, с. 3160

«Те, що Потоп дійсно стався, підтверджують багато авторів Біблії. (Ісая 54:9; 2Пт 3:5, 6; Євр. 11:7) Проте найбільш переконливим доказом є свідчення самого Ісуса Христа, який був очевидцем цього на небесах. (Порівняйте Івана 8:58.) Він прямо сказав: «за днів Ноя … прийшов Потоп та знищив усіх.» – Лк 17:26, 27.
Розповідь про потоп — це не тільки історія. Ісус Христос звернув увагу не те, що вона має пророче значення. У своєму пророцтві про «завершення системи речей» він конкретно посилався на «дні Ноя». Він сказав, що потоп слугує в якості попереджувального прикладу більшого знищення, яке прийде під час «присутності Сина Людського»
Проникливість у суть Святого Письма (англ., рос.), том 1 сс.327-328

Чи це справді так? Якщо безсумнівно доведено, що всесвітнього потопу не було, чи може біблійна історія переважити всі протилежні докази?

Альтернативні християнські погляди

Варто зазначити, що деякі християнські групи узгоджують потоп із Буття з реальними фактами. Є два основних напрямки думок:

історію про потоп не слід сприймати буквально
потоп був локальним

По-перше, просто-напросто, не обов’язково робити висновок, що легенду про потоп слід було сприймати буквально. Швидше, його було включенно в книгу Буття для морального уроку і він згадувався в Новому Завіті з тієї ж причини.

Другий напрям думок полягає в тому, що Ноїв потоп був локальною подією; він обмежувався регіоном, у якому перебував Ной. Єврейське слово ‘ерец можна перекласти як земля чи місцевість, а слово хар можна перекласти як пагорби або гори. З цього можна зробити висновок, що потоп охопив найвищі пагорби в регіоні. Твердження з Буття 6:17, що Бог знищив «з-під неба всі живі створіння», — це звичайна біблійна термінологія для подій, які були місцевими, як-от голод за часів Йосипа, коли в Буття 41:57 говориться, що «люди з усіх країв приходили в Єгипет, щоб купувати в Йосипа», або Повторення Закону 2:25, що «всі народи, що під небом» жили в страху після того, як Ісус Навин завоював Ханаан.

Примітка в Біблії перекладу І. Хоменка, якою зазвичай користуються українські греко-католики

Місцевий потоп також усуває теологічну проблему щодо суперечності всесвітнього потопу сказаному в Псалмі 104. Цей уривок є паралельною до Буття розповіддю про створення, де у вірші 9 говориться, що після того, як Бог створив сушу під час процесу творення, вода більше ніколи не покриє всю землю.

«Ти вкрив її глибокими водами, як вбранням, і вони стояли вище гір. Від докору твого води втекли, від гуркоту грому твого вони помчали у паніці — гори піднялися, а долини опустились — до місця, яке ти приготував для них. Ти встановив межу для вод, яку вони не перейдуть, більше ніколи вони не покриють землі.»
Псалми 104:6-9

Місцева повінь усуває вище вказані проблеми, які роблять історію просто неможливою. Наприклад, Ной міг попереджати лише людей, що знаходяться поблизу. Тварини могли дістатися до ковчега, подолавши правдоподібну відстань. Кожна тварина з усього світу не могла поміститися в ковчезі, тоді як різноманітні тварини у цьому регіоні могли б. Ковчег залишився в місцевих околицях, а ті самі річки продовжували існувати після повені.

Наступна карта показує близькість гори Арарат до родючого півмісяця. Месопотамія, що в перекладі з грецької означає «земля між річками», знаходиться між річками Євфрат і Тигр. У цій області розташовувалися Едемський сад та Ноїв ковчег.

Висновок

Це був простий підсумок фактів щодо всесвітнього потопу. Хоча він досить короткий, більшість людей, які прочитають цю інформацію, зрозуміють, що всесвітнього потопу ніколи не було. Для тих, хто хоче дізнатися більше інформації, є багато книг з докладними науковими обговореннями, які спростовують всесвітній потоп.

З цієї статті можна побачити, який обмежений характер мають відповіді Вартової башти на проблеми, пов’язані з всесвітнім потопом. Вони часто суперечать обґрунтуванню інших проблем або й навіть самому біблійному тексту. Це класичний приклад того, як можна не бачити лісу за деревами. Наприклад, щоб пояснити, звідки взялася вода, стверджується, що земля була більш плоскою. Але пов’язаний з цим ріст гір після потопу створює інші, більш складні проблеми.

Якщо сприймати історію про потоп буквально, як це роблять Свідки Єгови, то немає жодного її аспекту, який не можна було б спростувати як неправду. Дивовижно, що Вартова башта досі притримується буквального розуміння всесвітнього потопу, в той час як його реальність спростовується практично всіма полями знань, включаючи антропологію, археологію, астрономію, астрофізику, біологію, ботаніку, хімію, кліматологію, екологію, інженерію, ентомологію, генетику, геологію, географію, лінгвістику, метеорологію, мікробіологію, палеонтологію, фізику, сейсмологію, теологію та зоологію. Але навіть без розуміння цих сфер не може бути жодних сумнівів щодо неможливості всесвітнього потопу лише на основі простого здорового глузду.

Кілька сотень років тому зрозуміло, що люди, можливо, сприймали всесвітній потоп як буквальний, але майже незбагненно, щоб людина, яка отримала освіту в двадцять першому столітті, сприйняла цю стародавню історію буквально. Християни могли приймати історію про всесвітній потоп кілька сотень років тому, в той час як Церква все ще вчила, що Земля плоска, і тоді вони не могли знати про дивовижні наукові відкриття останніх двох століть. Тепер ми дуже добре розуміємо рух планет і гравітацію, розміри Землі і гір, а також будову різних форм життя. Фізика, хімія та біологія просунулися до того, що стали можливими космічні подорожі, повітряні польоти, бездротовий зв’язок і передова медицина, і кожна з цих галузей доводить, що всесвітній потоп є просто неможливим. У наш час просто неймовірно, щоб будь-яка релігія вчила, що всесвітній потоп насправді стався, особливо така, яка заявляє про себе як про правдиву і таку, що провадиться Богом.

Якщо ця доктрина Вартової башти не є істинною і не була створеною під керівництвом Бога, то яка ще її доктрина не спрямовувалася Богом? Сумніву підпадають усі вчення Вартової башти.

Посилання

1. L. Vardiman and K. Bousselot, “Sensitivity Studies on Vapor Canopy Temperature Profiles,” Proc. Fourth ICC, 1998, pp.607-618.↩

2. Soroka, Leonard G. and Charles L. Nelson, 1983. Physical constraints on the Noachian Deluge. Journal of Geological Education p.135↩

2. Soroka, Leonard G. and Charles L. Nelson, 1983. Physical constraints on the Noachian Deluge. Journal of Geological Education p. 197↩

4. Camilo Mora, Derek P. Tittensor, Sina Adl, Alastair G. B. Simpson, Boris Worm. How Many Species Are There on Earth and in the Ocean? PLoS Biology, 2011; 9 (8): e1001127 DOI: 10.1371/journal.pbio.1001127
plosbiology.org How Many Species Are There on Earth and in the Ocean? Camilo Mora, Derek P. Tittensor, Sina Adl, Alastair G. B. Simpson, Boris Worm (станом на 28 вересня 2012 р.) ↩

5. Rendsburg, Gary. “The Biblical flood story in the light of the Gilgamesh flood account,” in Gilgamesh and the world of Assyria, eds Azize, J & Weeks, N. Peters, 2007, p.117↩

6. Andrew George, page 101, “Early Second Millennium BC” in Old Babylonian↩

7. Aboriginal Australian mitochondrial genome variation – an increased understanding of population antiquity and diversity 13 березня 2017 року
Ancient Indigenous aquaculture site Budj Bim added to UNESCO World Heritage list 6 липня 2019 року